Сором мовчки гинути й страждати,
як маєм у руках хоч заржавілий меч
Леся Українка
У читальній залі №1 бібліотеки ДДПУ імені Івана Франка експонується книжкова виставка, присвячена 155-річчю від дня народження Лесі Українки (25 лютого 1871 р.) – поетеси, драматургині, перекладачки, публіцистки та однієї з ключових постатей українського модерного письменства. Мета виставки – окреслити провідні ідейно-естетичні домінанти її творчості та показати інтелектуальний масштаб авторки в європейському культурному контексті.
Експозиція представляє видання поетичних і драматичних творів, епістолярну спадщину, переклади, а також літературознавчі праці, що розкривають Лесю Українку як мислительку та творця модерної художньої мови.
Творчість Лесі Українки формувалася на перетині національного відродження, модерністських пошуків і активної участі інтелігенції в суспільному житті. Її тексти засвідчують послідовне прагнення до раціональної ясності думки, високої культури аргументації, філософської проблематизації історії та людини. Важливим є також її культурний горизонт: увага до світової літератури, античної та біблійної традицій, європейської філософії, що підсилює універсальний вимір її письма.
У центрі багатьох творів Лесі Українки – людина, що відстоює внутрішню свободу в умовах зовнішнього тиску (політичного, соціального, морального). Її герої – не пасивні носії страждання, а суб’єкти вибору, відповідальності та самоствердження.
Письменниця утверджує високу планку морального максималізму: цінність дії, честі, вірності принципам. Її неоромантизм – це не втеча від реальності, а спосіб мислити про людину як про носія ідеалу й потенціалу перетворення світу.
Леся Українка реформує українську драму, наближаючи її до інтелектуальної європейської традиції: конфлікт у її п’єсах часто має характер зіткнення світоглядних позицій. Вона моделює ситуації, де істина не задається наперед, а відкривається в напрузі діалогу, аргументів, внутрішніх сумнівів і меж можливого.
Авторка активно використовує «віддалені» культурні матеріали (античність, раннє християнство, середньовіччя, національну історію) не для реконструкції минулого, а як універсальні моделі для розмови про владу, свободу, зраду, жертовність, ціну компромісу та гідність.
Її поезія поєднує емоційну напругу з інтелектуальною дисципліною: чіткість образу, продуману композицію, символічну багатозначність. Мовна культура Лесі Українки – одна з вершин українського письма, що формує стандарт художньої і науково-гуманітарної комунікації.
Леся Українка залишається центральною фігурою для сучасного читання, оскільки її тексти дають інструменти для осмислення кризових досвідів, опору, збереження гідності, ролі культури в часи історичних зламів. Виставка також може бути корисною для студентів і викладачів у межах курсів з історії української літератури, теорії драми, культурології, компаративістики та гендерних студій.
Запрошуємо студентів, викладачів і всіх шанувальників української літератури відвідати виставку у читальній залі №1. Представлені матеріали сприятимуть глибшому прочитанню творів Лесі Українки та розумінню її як авторки, що поєднала національну традицію з європейським мисленням і модерною художньою формою.