24 січня 1925 року на хуторі Каленівщина Роменського повіту на Полтавщині у селянській родині народився Петро Ротач – український поет, письменник, літературознавець, енциклопедист, перекладач.
Літературні псевдоніми Петра Ротача: Петро Самотній, Пет. Ро, П. Петрович, Микола Гомін, Роман Петренко, П. Чатор та ін.
Член НСПУ (1992), почесний член Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка (1998).
Мати була неписьменна, а батько закінчив церковноприходську школу і вдосконалював свої знання читанням книг. Знав напам’ять Шевченкового “Кобзаря”, часто читав його дітям на ніч, любив історичну літературу, написав історію свого життя і рідного села. Від батька Петро перейняв і любов до України, і літературний талант, і інтерес до кобзаревої спадщини – пізніше він досліджуватиме життя Шевченка, його зв’язки з Полтавщиною.
За мірками радянської системи Петро Ротач був тричі неблагонадійним: походив із розкуркуленої родини, в 1942-му потрапив як остарбайтер до Німеччини, де за кілька років налагодив зв’язки із українським патріотичним рухом. Тоді ж за кордоном вийшла друком його повість про Голодомор 1932-33 рр., який ще дитиною бачив на власні очі.
Саме тому, коли після війни Ротач повернувся в Україну, він одразу потрапив під пильний нагляд КГБ. Система чинила перешкоди для здобуття вищої освіти, тож лише в 1949-му Петру ціною неймовірних зусиль вдалося вступити до Полтавського педагогічного інституту. Тут він познайомився з майбутньою дружиною, з якою потім був поряд усе життя.
Петру Ротачу довелося працювати службовцем, радіожурналістом, шкільним бібліотекарем, учителем мови і літератури. А паралельно – краєзнавчими розвідками. Наприкінці 50-х він почав укладати бібліографічний словник «Літературна Полтавщина», де вперше увів у науковий обіг біографії репресованих земляків-письменників – загалом 577 статей-персоналій. Обходячи заборони, друкувався в українських та російських виданнях, часописах закордону. Через об’єктивність у наукових дослідженнях і чітку громадянську позицію потерпав від надмірної «уваги» тоталітарної системи.
“Щомісяця викликали в КГБ, схиляли до співпраці з органами. Обіцяли взамін зняти заборону друкуватися. Я відповів: нехай краще інші стежать за мною, аніж я за кимось”, – напише він у спогадах.
Моральний тиск, таємне стеження, перегляд листів, прослуховування телефонних розмов тривали навіть у 80-х роках, в часи так званої горбачовської перебудови. Але Петро Ротач вперто продовжував літературну працю. Він уклав літературний календар “Колоски з літературної ниви” – 131 розповідь про письменників, розміщених за річним календарним циклом. “Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції” – дослідження творчого шляху письменників, що вимушено залишили підсовєтську Україну.
Загалом Петро Ротач – автор біля трьох тисяч статей в енциклопедичних виданнях, двадцяти п’яти книг. Але працею свого життя вважав Полтавську Шевченкіану. Над виданнями такого об’єму працюють цілі інститути, він же впорався із цим завданням один. Починаючи з 60-х років, прискіпливо збирав та впорядковував відомості про перебування Шевченка в Полтавській губернії, людей, із якими спілкувався, про митців і мистецькі колективи, що торкалися шевченківської тематики у творчості, тощо. Адже саме на Полтавщині Тарас Шевченко відвідав 120 міст, містечок, сіл та хуторів, саме тут написав такі визначальні речі, як “І мертвим, і живим…”, “Великий льох”, “Розрита могила”, “Холодний Яр”, поема “Кавказ”, “Псалми Давидові”, “Наймичка” та ін.
Перші уривки “Шевченкіани” з’являлися у часописі “Добромисл” ще на початку 90-х. У 2007–2010 рр. Полтавська облдержадміністрація профінансувала видання обох томів. Автор устиг побачити тільки сигнальний примірник першого тому. Завершити справу вдалося у 2012 році.
Енциклопедія набула розголосу, її високо оцінили в Національному заповіднику “Батьківщина Тараса Шевченка” та в кімнаті-музеї поета у Петербурзі, де книга стоїть в експозиції на чільному місці.
Петро Ротач найближчими друзями вважав Феодосія Рогового і Григора Тютюнника, листувався з Ганною Черінь, Яром Славутичем, Дмитром Нитченком, Ігорем Качуровським.
Помер 13 червня 2007 року.
14 жовтня 2009 року на фасаді будинку в Полтаві, де Ротач прожив 45 років, відкрили пам’ятну дошку. 2018 року засновано премію Полтавської обласної ради імені Петра Ротача.
Джерело :
1925 – народився Петро Ротач, письменник, ...
Бібліографічний список літератури :
Твори Петра Ротача :
- А докази? [Чи був Т. Г. Шевченко у Гоголівській Василівці?] / П. Ротач // Слово і час. – 1992. – № 6. – С. 8–9.
- Визначний поет українського романтизму : [про Левка Боровиковського] / С. А. Крижанівський, П. П. Ротач // Боровиковський Л. І. Твори / Л. І. Боровиковський. – Київ, 1971. – С. 3–19. – (Шкільна б-ка).
- Викуп Т. Шевченка з неволі / П. Ротач // Наука і суспільство. – 2013. – № 5–6. – С. 44–45. – Бібліогр. в кінці ст.
- Відданий Україні, Шевченкові (До біографії Анатоля Костенка) / П. Ротач // Слово і час. – 2008. – № 8. – С. 68–72.
- Врятований автограф : [автограф Панаса Мирного] / П. Ротач // Вітчизна.– 1976. – № 4.
В бібліотеці Полтавського педінституту зберігаються декілька книжок Панаса Мирного.
- Ганна Черінь: поезія і проза / П. Ротач // Київ. – 1993. – № 6. – С. 111–113.
- Грудочка любимої землі. Василь Симоненко і Полтавщина / П. П. Ротач ; Управління культури виконкому Полтавськ. облради. – Опішне : Вид-во Нац. музею-заповід., 1995. – 96 с. – (“Полтавська родина” ; Вип. 2).
- Джерело міфу про Марусю Чурай і сучасна інтерпретація цього образу / П. Ротач // Народна творчість та етнографія. – 2001. – № 5–6. – С. 26–30.
- Дні жаданої волі : (про звільнення Т. Шевченка із кріпацтва) / П. Ротач // Історичний календар 98 : наук.-популярний та літ. альманах / упоряд. : А. Денисенко, В. Туркевич ; [редкол.: А. В. Дениссенко. В. Д. Туркенич, С. В. Грабар та ін. ; авт. : М. Барбон, П. Богоніс, Д. Бондарець та ін.]. – Київ, 1997. – Вип. 4. – С. 95–97.
- До біографії Л. І. Боровиковського / П. П. Ротач // Радянське літературознавство. – 1961. – № 6. – С. 127–129.
- До біографії Стефана Таранущенка: полтавські сторінки / П. Ротач // Київська старовина. – 1999. – № 4. – С. 150–158.
- З епістолярії Володимира Самійленка / П. Ротач // Слово і час. – 1994. – № 2. – С. 29-31.
- І не оплаканий своїми… (Григорій Майфет) / П. Ротач // Рідний край : науковий публіцистичний худ-літ. альманах / Полтавський державний пед. ун-т ім. В. Г. Короленка. – Полтава : ПДПУ ім. В. Г. Короленка, 2006. – Вип. 1 (14). – С. 139-146.
- Іван Котляревський у листуванні / П. Ротач ; Полтавське обл. упр. культури. – Опішне : Вид-во Нац. музею-заповідника укр. гончарства в Опішному, 1994. – 313 с. – (Серія ”Полтавська родина” ; Вип. 1).
- Книжка з бібліотеки Панаса Мирного : [в бібліотеці Полтавського педуніверситету знаходяться три книги з дарчими написами, присвяченими Панасу Мирному] / П. Ротач // Київська старовина. – 2000. – № 2. – С. 166–168.
- Курські роки Левка Боровиковського / П. Ротач // Київська старовина. – 1998. – № 4. – С. 127–130.
- На сторінках миргородської газети: кілька нових штрихів до біографії Михайла Ситника / П. Ротач // Слово і час. – 2011. – № 10. – С. 87–91.
- Не даремно били дзвони “Собору” : [про роман “Собор” О. Гончара] / П. Ротач // Пороги. – Київ, 2009. – Числа 1–9 : Вибране. – С. 106–111.
- Чи міг Шевченко відвідати Полтавщину в 1841 році? / П. Ротач // Слово і час. – 1992. – № 10. – С. 71–72.
- “Я вмираю, щоб ожити біля тебе…” : [про Феодосія Рогового] / П. Ротач // Українська літературна газета. – 2019. – 19 лип. (№ 14). – С. 17.
Про життя та діяльність Петра Ротача :
- Антипович Ю. Про Петра Ротача і його справу / Ю. Антипович // Літературна Україна. – 2014. – 24 лип. (№ 27). – С. 5.
- Він писав про Україну тоді, коли про неї не можна було й думати : спогади про Петра Петровича Ротача // Рідний край / Полтавський державний пед. ун-т ім. В. Г. Короленка. – Полтава, 2007. – Вип. 2 (17). – С. 217–219.
- Власенко І. ”Перебіг літ і подій” Петра Ротача : про відомого краєзнавця, журналіста, науковця Петра Ротача / Ірина Власенко // Літературна Україна. – 2015. – 14 трав. (№ 20). – С. 6.
- Данилець О. “Полтавська Шевченкіана” гідна премії імені великого поета / О. Данилець // Урядовий кур`єр. – 2012. – № 24. – С. 18.
- Костенко М. З обов’язку сивого бійця : про книгу-дослідження Юрія Антиповича / М. Костенко // Українська літературна газета. – 2014. – 5груд. (№ 24). – С. 5.
- Листи Петра Ротача до Григорія Кисіля // Рідний край / Полтавський держ. педаг. ун-т. – 2011. – № 2(25). – С. 184–188.
- Орел Л. Книга про перебування Великого Кобзаря на Полтавщині : [про книгу Петра Ротача “Від Удаю до Орелі”] / Л. Орел // Народна творчість та етнографія. – 2000. – № 4. – С. 134–136.
- Пустовгар Г. Орач літературної ниви: до 96-річчя Петра Ротача / Г. Пустовгар // Слово Просвіти. – 2021. – 28 січ.–3 лют. (№ 4). – С. 13.
- Пустовіт Т. У День Покрови Пресвятої Богородиці Полтава пошановувала пам’ять Петра Ротача / Т. Пустовіт // Рідний край. – Полтава, 2009. – Вип. 2 (2009). – С. 239–241.
- Степаненко М. Його земними богами були Україна і праця (штрихи до портрета письменника й науковця Петра Ротача) / М. Степаненко // Із засіву благословилось : ескізи до вибраного / М. І. Степаненко. – Полтава, 2018. – С. 220–227 ; Те саме: // Літературна Україна. – 2015. – 5 лют. (№ 6). – С. 15.
- Степаненко М. Подвижництво Петра Ротача на ниві Шевченкознавства / М. Степаненко // Слово Просвіти. – 2011. – № 9. – С. 11.
Підготувала зав. інформ.-бібліогр. відділу: Р. Д. Кивацька