Легенда українського оперного співу. До 100-річчя від дня народження Дмитра Гнатюка

 Голос славетного українського оперного співака Дмитра Гнатюка звучав у кращих театрах світу від Америк до Австралії. Своєю піснею Дмитро Гнатюк говорив про любов до землі, культури, мови та ніколи не допускав навіть думки про те, що зможе покинути Україну.

   Дмитро Михайлович Гнатюк народився 28 березня 1925 року в селі Мамаївці (нині Кіцманський район Чернівецької області), що тоді входило до складу Королівства Румунія. Батьки були звичайними селянами, жили небагато, проте мали авторитет у місцевих жителів.

   У родині було шестеро дітей, і нерідко Михайло Гнатюк, вирушаючи у справах до Чернівців, залишав Дмитра за старшого. Хлопчик непогано вчився у місцевій школі. Часто можна було почути дзвінкий голос, який лунав із двору, це Дмитро наспівував улюблені пісні. Невдовзі хлопчик потрапив до церковного хору, де батюшка Мирослав, відразу відчув талант юного парафіянина і навчив його музичної грамоти.

   Згодом, Дмитро організував у школі гурток художньої самодіяльності, і навіть сам поставив спектакль “Сватання на Гончарівці”. “Прем’єра” відбулася у звичайнісінькій клуні, бо в селі не було клубу. Звідти винесли сіно, зробили поміст, декораціями були принесені з хат килимки. Та попри все, вистава мала величезний успіх. Згодом на районній олімпіаді художньої самодіяльності ця постановка отримала високу оцінку. Її навіть збиралися відправити до Києва, але грянула Друга світова.

   Коли почалася війна, Дмитро закінчив лише 8 класів. Спочатку Чернівецьку область Румунії, де жили Гнатюки, зайняли війська СРСР, потім регіон приєднали до УРСР, а незабаром після цього сюди прийшли німці. Мешканців евакуювали в місто Нижня Салда Свердловської області. Там Дмитру вдалося отримати додаткову середню освіту, і там же в 1944 році він пішов працювати сталеваром.

   У 1945-му Дмитро Гнатюк повернувся у Чернівці, влаштувався на роботу в місцевому Музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської. Режисер театру Василь Василько запропонував Гнатюку зіграти Миколу в спектаклі “Наталка-Полтавка”. Молодий артист працював по 14 годин – так йому хотілося вдосконалити свою роль. Невдовзі Василько зателефонував своєму другові, оперному співакові та педагогу Івану Паторжинському і сказав, що направляє до нього молодого співака, який бажає вчитися.

   Влітку Дмитро відправився в Київ. Та він ніяк не міг знайти консерваторію. Питав у перехожих, а ті помилково направили його до театрального інституту. Там він успішно склав іспити на режисерський факультет, а потім ректор Семен Ткаченко запитав у Гнатюка, чи може той що-небудь заспівати. Дмитро заспівав “Дивлюсь я на небо”, а ректор здивувався і сказав, що йому треба було в консерваторію йти. Зрештою, розібравшись у чому річ, Семен Михайлович сам відвів Гнатюка до Паторжинського. Після отримання диплома Дмитра Михайловича прийняли до Київського оперного театру, якому він залишився вірним на все життя.

   Талановито виконані партії Євгенія Онєгіна, Фіґаро, Ріґолетто, Мазепи й багатьох інших персонажів забезпечили йому всесоюзну популярність, а також гастролі в США, Австрії, Італії, Новій Зеландії та КНР. У нью-йоркському Карнеґі-Холі публіка не замовкала й вимагала співака “на біс” так відчайдушно, що ці овації переросли у третій акт концерту. Потім шанувальники намагалися вдертися в гримерку й зламали двері. Такий же ажіотаж був усюди, куди Гнатюк приїжджав із концертами.

   Дмитру Михайловичу підкорилися не тільки оперні театри, а й естрадні концертні зали. У 1960 році він записав пісню “Два кольори”, грамплатівки з якою скуповувалися величезними тиражами, пісня звучала в телепередачах і на радіостанціях. Незабаром співак закріпив успіх, виконавши “Пісню про рушник”.

   Окрім співочої кар’єри, Дмитро Гнатюк увійшов в історію як режисер-новатор. Закінчивши режисерський факультет, взявся за втілення своїх найсміливіших задумів. Його дебютом в новому амплуа стала опера Олександра Бородіна “Князь Ігор”. Дмитро Михайлович виключив будь-яку можливість порівняння його постановки з іншими, він свідомо порушив класичні оперні канони та замість черговості увертюра-пролог-опера представив пролог-увертюру-оперу, посиливши динаміку вистави й скоротивши її час на півтори години. Не всі спочатку зрозуміли суть такої новаторської режисури, навіть дорікали Гнатюку, але час довів його правоту.

   Дмитро Гнатюк був простою і щирою у спілкуванні людиною. Мало хто знає, але він все життя збирав український живопис. У своїй домівці Дмитро Михайлович колекціонував твори кінця XIX – початку XX століть, часто рятуючи їх від знищення, повертаючи з-за кордону або й реставруючи.

   У сімейному житті йому й правда пощастило. 65 років прожив зі своєю дружиною Галиною Макарівною, вченою-філологинею, яка багато років присвятила розвитку української граматики та лексикології, а також вивченню історії мови.

   За час своєї кар’єри Дмитро Гнатюк дав незліченну кількість концертів, поставив понад два десятки вистав, записав 6 компакт-дисків і понад 15 платівок. Займався викладацькою діяльністю в столичній консерваторії (Національній музичній академії імені Петра Чайковського), був головним режисером оперного театру.

   Кавалер і лавреат численних нагород – Герой України, ордену Князя Ярослава Мудрого V, IV і III ступенів, мав звання народного артиста України.

   Дмитро Гнатюк відійшов у засвіти 29 квітня 2016 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Джерело : Український інтерес

https://uain.press › blogs

Бібліографічний список літератури :

Про життєвий та творчий шлях Дмитра Гнатюка : 

Книги :

1. Береза Р. Духовна велич України / Роман Береза. – 2-ге вид. – Львів : Апріорі, 2024. – 440 с. : іл.

2. Демиденко А. П. Український богоголос. Дмитро Гнатюк очима поета : поезії та новели / А. П. Демиденко ; [авт. передм. А. Авдієвський]. – [2-ге вид., допов.]. – Київ : Вип. НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2019. – 128 с.

3. Станішевський Ю. О. Дмитро Гнатюк : популярний нарис / Ю. О. Станішевський. – 2-е вид., допов., і випр. – Київ : Музична Україна, 1991. – 168 с.

Статті :

4. Вертіль О. “Люблю бувати на Сумщині у співучому, гостинному, талановитому краї” : [95 років від дня народження незабутнього співака Дмитра Гнатюка] / О. Вертіль // Урядовий кур’єр. – 2020. – 28 берез. (№ 60). – С. 3.

5. Герей В. Дмитро Гнатюк : маловідомі факти / В. Герей // Українське слово. – 2017. – 5–10 квіт. (№ 14). – С. 12 : фото.

6. Герой України, народний артист Дмитро Гнатюк відзначає своє 90-річчя // Наука і суспільство. – 2015. – № 3/4. – С. 57–58.

7. Гнатюк Дмитро Михайлович (28.03.1925 – ) : [укр. співак (баритон) і режисер] // Мистецтво України : біографічний довідник / [упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський] ; за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1997. – С. 156. – Без підп.

8. Гнатюк Дмитро Михайлович (28.03.1925 – ) : [укр. співак (баритон) і режисер] // Митці України : енцикл. довід. / упоряд.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. – Київ, 1992. – С. 165. – Без підп.

9. Демиденко А. Український богоголос : спогади про оперного співака Дмитра Гнатюка / А. Демиденко // Літературна Україна. – 2020. – 18 січ. (№ 1–2). – С. 21. – Поч. ; Продовж.: 2020. – 1 лют. (№ 3–4). – С. 21 ; Закінч.: 2020. – 14 берез. (№ 9–10). – С. 21.

10. Демиденко А. Український богоголос : до 90-ліття Дмитра Гнатюка / А. Демиденко // Українська літературна газета. – 2017. – 24 берез. (№ 6). – С. 4.

11. Жулинський М. Лицар українського співу [Дмитро Гнатюк] / Микола Жулинський // Жулинський М. Г. Слово на сторожі нації / М. Г. Жулинський. – Київ, 2015. – С. 674–678. – (Бібліотека Шевченківського комітету) ; Те саме : // Літературна Україна. – 2012. – 8 листоп. (№ 43). – С. 12.

12. Ісаченко Л. Збуди, чаруй минуле все / Л. Ісаченко // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 128. – С. 6.

Про Дмитра Гнатюка.

13. Кагарлицький М. В пісні життя його : [про Дмитра Гнатюка] / М. Кагарлицький // Вітчизна. – 1983. – № 12.

14. Кишакевич Ю. “Пісне моя – любове моя” : до першої річниці відходу у вічність Дмитра Гнатюка / Ю. Кишакевич // Календар класного керівника на 2016 – 2017 навч. рік : посіб. для вчителя / В. С. Блашків, М. Д. Галів, У. Б. Галів, В. М. Галик ; [упоряд. Ю. Кишакевич]. – Дрогобич, 2016. – С. 154–156. – Бібліогр. в кінці ст.

15. Крижанівська Н. Дмитро Гнатюк: “Я на все життя заангажований театром!” / Н. Крижанівська // Слово Просвіти. – 2004. – 8–14 квіт. – С. 15.

16. Лабінський М. Г. Гнатюк Дмитро Михайлович (28.03.1925 – ) : [співак (баритон) і режисер, громад. діяч] / М. Г. Лабінський // Шевченківські лауреати 1962 – 2001 : енциклопедичний довідник / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський ; авт. вступ. сл. І. М. Дзюба. – Київ, 2001. – С. 90–91. – Бібліогр. в кінці ст. (2 назви).

17. Над ним не владарює час : [Дмитро Гнатюк] // Голос України. – 2015. – 28 берез. (№ 56). – С. 1, 6.

18. Немкович О. М. Гнатюк Дмитро Михайлович (28.03.1925 – ) : [співак (баритон), режисер, педагог] / О. М. Немкович // Енциклопедія Сучасної України / [гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, О. М. Романів та ін.]. – Київ, 2006. – Т. 5 : Вод – Гн. – С. 708. – Бібліогр. в кінці ст. (3 назви).

19. Овчаренко Е. Україна попрощалася з Дмитром Гнатюком / Едуард Овчаренко // Слово Просвіти. – 2016. – 12–18 трав. (№ 19). – С. 8–9.

20. Олександров Г. “Люблю, як в юності…” : [про славетного українського співака, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитра Гнатюка] / Г. Олександров // Музика. – 2005. – № 3. – С. 11.

21. Туркевич В. “А я люблю, люблю, як в юності…” : [про Дмитра Гнатюка, укр. співака] / В. Туркевич // Пам’ять століть. – 2005. – № 3–4. – С. 305–319 ; Те саме: // Історичний календар 2010 / упоряд.: А. Денисенко, В. Денисенко, Р. Сосса, В. Туркевич. – 2009. – Вип. 13. – С. 118–124.

22. Туркевич В. Дмитро Гнатюк: “Опера – моя радість і любов, а пісня – то душа” : [видатному співакові і громадському діячеві виповнилося 80 років] / В. Туркевич // Українська культура. – 2005. – № 3–4. – С. 8–9.

23. “Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу” : [про Д. Гнатюка] // Шлях Перемоги. – 2000. – 20 груд. – С. 1, 9.

24. Український богоголос : [про оперного співака Д. Гнатюка] // Голос України. – 2020. – 11 берез. (№ 46). – С. 11.

25. Хлопчик співав у церковному хорі : [із біографії Дмитра Гнатюка] // Голос України. – 1996. – 9 серп.

26. Шевченко Л. А. Гнатюк Дмитро Михайлович (н. 28.03.1925) : [співак (баритон) і режисер] / Л. А. Шевченко // Енциклопедія історії України. – Київ, 2005. – Т. 2 : Г–Д. – С. 127–128.

27. Шпак В. Співочий повпред України. 90 років з дня народження Дмитра Гнатюка (28 березня 1925 р.) / Віктор Шпак // Урядовий кур’єр. – 2015. – 21 берез. (№ 52). – С. 7.

28. Щурик Б. Д. Гнатюк – гордість української музичної культури (до 90-річчя від дня народження) / Б. Щурик // Молодь і ринок. – 2015. – № 1. – С. 54–58.

29. Яковенко Г. Народный артист : [Д. М. Гнатюк] / Г. Яковенко // Радуга. – 1981. – № 6. – С. 188. – Текст рос. мовою.

30. Яновська Л. “Він йшов у світ незнаними шляхами…” (Дмитро Гнатюк – народний артист України) / Л. Яновська // Урядовий кур’єр. – 2010. – 27 берез. – С. 8.

Підготувала : Р. Д. Кивацька