Образ батька у літературі: книжкова виставка до Дня батька

Образ батька у літературі: книжкова виставка до Дня батька у читальній залі №1 Бібліотеки ДДПУ імені Івана Франка

«Як від яблуні соки до гілок її течуть,

так батьківський дух і норов переходить до дітей,

аж поки ті не відійдуть і самі не вкореняться.»

Григорій Сковорода

15 червня в Україні відзначається День батька – свято, покликане нагадати суспільству про значущість ролі тата у становленні особистості дитини, у родинній структурі та у формуванні цінностей. До цієї дати у читальній залі №1 Бібліотеки Дрогобицького державного педагогічного університету організовано книжкову виставку, яка представляє низку художніх творів, присвячених образу батька в літературі.

У літературознавчому дискурсі постать батька є складним, багатовимірним і часто амбівалентним образом. У різні епохи й жанри батько з’являється то як символ патріархальної влади й авторитету, то як уособлення турботи, жертовності чи навіть втрати й відчуження. Через батьківську фігуру письменники осмислюють не лише особисті, а й соціальні, культурні, історичні трансформації.

Книжки, представлені на виставці, ілюструють різні грані цього образу:

  • «Книга про батька. З мого дитинства», Софія Яблонська – це ніжна й глибоко особиста оповідь про дитячі спогади авторки, сповнена любові, світлого суму й пошуків гармонії між минулим і теперішнім. Софія Яблонська — українська письменниця, мандрівниця та фотографка — у цій книзі зворушливо змальовує постать свого батька як духовного провідника, джерело тепла, мудрості та внутрішньої рівноваги. Через прості, але емоційно насичені епізоди з дитинства, авторка відтворює атмосферу родинного дому, в якому батько є тихим центром усього світу. Це літературна спроба повернутися до витоків, до тих основ, на яких зростає особистість.
  • «Домбі і син», Чарльз Діккенс – роман, у якому автор крізь призму вікторіанської Англії змальовує батька як функцію соціального статусу й економічного розрахунку. Містер Домбі – уособлення патріархального типу батьківства, де емоційний компонент відступає перед прагненням контролю й спадковості. Сюжет поступово розкриває деструктивність такої моделі.
  • «Батько Горіо», Оноре де Бальзак – зразок класичної французької літератури ХІХ століття, де батьківська любов подається як безмежна й самопожертвенна. Пан Горіо – символ повного зречення себе заради дітей. Його образ ілюструє, як любов без взаємності перетворюється на трагедію й екзистенційну самотність.
  • «Батькова рука», Олександр Содомора – це прониклива, філософсько-лірична есеїстика, в якій автор через спогади про батька осмислює глибокі теми родинної пам’яті, моральної опори та духовної спадщини. Содомора, знаний перекладач античної літератури й мислитель, подає постать батька не лише як конкретну людину, а як символ внутрішньої рівноваги, совісті й сили традиції. Твір побудований на інтимній емоційності й тонкому стилістичному малюнку, що перетворює особисте на універсальне. «Батькова рука» — це не лише данина пам’яті, а й спроба зберегти у слові тихий, але незнищенний слід батьківського впливу на формування душі.
  • «Чому тато не вдома», Аліна Отземко – зворушлива й актуальна дитяча книга, написана мамою, що втратила чоловіка на війні. Через просту історію маленького Юрка – трирічного хлопчика, який щодня запитує: «А тато буде жити вдома?» – авторка обережно та ніжно пояснює, що таке війна, чому батьки вирушають на фронт і чому вони можуть не повернутися додому. Письменниця ставила за мету не лише пояснити дітям відсутність батька, а й привернути увагу суспільства до потреб військових родин — необхідності відпочинку для батьків‑захисників і важливості того, щоб діти мали живих татів поряд. Початково книга закінчувалася оптимістично, але після трагедії – загибелі її чоловіка Василя 7 червня 2024 року – фінал змінили, додавши глибший життєвий вимір: тепер тато «охороняє мене з неба».

Образ батька в літературі – це не лише віддзеркалення родинних зв’язків, але й індикатор суспільних змін. Він вміщує в собі коливання між владою й ніжністю, відсутністю й присутністю, авторитетом і крихкістю. Саме тому літературна інтерпретація батьківської фігури дає цінний матеріал для гуманітарного осмислення і педагогічного аналізу.

Запрошуємо відвідати виставку в читальній залі №1 Бібліотеки ДДПУ, щоби крізь тексти побачити батьківський образ в усій його літературній глибині.