Служити Україні словом і ділом. До 190-річчя від дня народження Олександра Кониського

 

Повій, вітре тихесенький,
З-за синього моря,
Та принеси в Україну
Козацькую волю!

О. Кониський “Вітер”

18 серпня 2026 року виповнюється 190 років від дня народження Олександра Яковича Кониського – письменника, перекладача, видавця, педагога, громадського діяча, дослідника творчості Тараса Шевченка та автора слів духовного гімну України «Молитва за Україну».

Його життя припало на час, коли українська мова й культура зазнавали системних переслідувань з боку Російської імперії. Та попри заборони, арешт, заслання і цензуру, Кониський залишався одним із найпослідовніших захисників українського слова. Для нього література, освіта, видавнича справа та громадська діяльність були частинами однієї великої праці – пробудження національної свідомості українців.

Літературна спадщина Олександра Кониського охоплює поезію, оповідання, повісті, публіцистику, літературно-критичні статті та переклади. У своїх творах він звертався до тем соціальної нерівності, освіти, людської гідності, відповідальності інтелігенції перед народом, збереження мови та національної пам’яті.

Кониський користувався численними псевдонімами й криптонімами, серед яких – Олександр Верниволя, Федір Ґоровенко, Перебендя, О. Хуторянин, Полтавець та інші. Така кількість літературних імен була не лише творчою грою, а й способом обходити цензурні заборони.

Письменник активно співпрацював з українськими виданнями Наддніпрянщини й Галичини. Він прагнув об’єднати українців, розділених кордонами двох імперій, навколо спільної літературної мови, культури та історичної пам’яті. Кониський підтримував видання українських книжок, допомагав молодим авторам, брав участь у створенні видавництва «Вік» та розбудові українського культурного життя.

Важливою частиною його діяльності була підтримка Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Кониський став одним із тих діячів, завдяки яким воно перетворилося на потужний осередок української науки й культури.

Особливе місце у спадщині Олександра Кониського посідає дослідження біографії Тараса Шевченка. Він збирав документи, листи, спогади сучасників і свідчення людей, які особисто знали поета. Результатом багаторічної праці стала фундаментальна книга «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя».

Це була одна з перших спроб створити докладну, документально обґрунтовану біографію Кобзаря. Праця Кониського стала важливим етапом у розвитку українського шевченкознавства і донині зберігає значення для дослідників життя та творчості Тараса Шевченка.

Звернення до постаті Кобзаря було для Кониського не випадковим. Він бачив у Шевченкові не лише великого поета, а й духовного провідника українського народу, символ його права на власний голос, культуру та майбутнє.

Найвідомішим твором Олександра Кониського стала «Молитва за Україну», написана 1885 року. Музику до неї створив Микола Лисенко. У час, коли саме існування української мови заперечували, а українські книжки й освіту забороняли, цей твір став щирим зверненням про захист України, волю, просвіту, єдність і духовне зростання народу.

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

У цих словах Кониський поєднав любов до Батьківщини з вірою в силу освіти, знання й національної єдності. «Молитва за Україну» пережила свого автора, історичні заборони та імперії. Сьогодні вона звучить у храмах, навчальних закладах, на державних і громадських урочистостях, підтримуючи українців у час боротьби за свободу та незалежність.

Олександр Кониський помер 12 грудня 1900 року в Києві. Його поховано на Байковому кладовищі. Усе своє життя він послідовно працював задля того, щоб українці мали власні школи, книжки, пресу, науку й можливість вільно говорити рідною мовою.

Він належав до покоління діячів, які закладали підвалини модерної української нації. Не маючи власної держави, вони створювали простір української культури – через книжку, освіту, наукове товариство, видавництво, громадську організацію та особистий приклад.

Через 190 років від дня народження Олександра Кониського його спадщина залишається напрочуд сучасною. Його життя нагадує: культура не існує сама собою – її потрібно щодня підтримувати, захищати й розвивати. А слово, поєднане з відповідальністю та дією, здатне зберегти народ навіть у найважчі часи.

Олександр Кониський служив Україні саме так – словом, знанням і невтомною працею.