«Новим був дух Шашкевичевої поезії –
свіжий і оригінальний».
Іван Франко,
«М. Шашкевич і галицько-руська література» (1894).
6 листопада 2026 року виповнюється 215 років від дня народження Маркіяна Семеновича Шашкевича – українського письменника, поета, перекладача, фольклориста, культурно-освітнього діяча, одного із засновників нової української літератури в Галичині.
Маркіян Шашкевич увійшов в історію української культури передусім як натхненник і організатор літературного гуртка «Руська трійця», до якого також належали Іван Вагилевич та Яків Головацький. Результатом їхньої діяльності стало видання 1837 року альманаху «Русалка Дністровая», що утвердив живу народну мову як основу літературної творчості та започаткував новий етап українського національно-культурного відродження на західноукраїнських землях.
Однак творча й інтелектуальна спадщина Маркіяна Шашкевича не обмежується цим виданням. Його літературний доробок охоплює близько трьох десятків поезій, прозові твори, переклади та історичні розвідки. У віршах «Веснівка», «Підлисся», «Слово до чтителей руського язика», «О Наливайку», «Хмельницького обступленіє Львова» поєдналися романтична образність, народнопісенна традиція, історична пам’ять та ідея національної єдності. Особливе місце посідає «Веснівка» – один із найвідоміших творів поета, у якому образ квітки символічно пов’язаний із долею молодої української літератури.
Важливим явищем у розвитку української прози стало оповідання «Олена», присвячене опришківській тематиці. Художні пошуки письменника представлені також «Псалмами Руслановими» – своєрідним зразком поезії у прозі.
Значним був внесок Шашкевича у розвиток українського мовознавства та освіти. У полемічній праці «Азбука і abecadło» (1836) він обґрунтував необхідність збереження кириличного письма й виступив проти латинізації українського алфавіту. Письменник обстоював принцип наближення правопису до живого народного мовлення. У 1836 році уклав «Читанку» для народних шкіл, яка побачила світ уже після його смерті, 1850 року, та стала важливим кроком у розвитку української навчальної літератури.
Окремий напрям його діяльності становили фольклористика й перекладознавство. Шашкевич збирав і досліджував народні пісні, цікавився звичаями та історією українців, працював над рукописними збірниками «Син Русі» (1833) і «Зоря» (1834). Він перекладав сербську народну поезію, твори чеської та польської літератур, звертався до давньоукраїнської писемної спадщини. Зокрема, зберігся його переклад уривка «Плач Ярославни» зі «Слова о полку Ігоревім». У 1842 році письменник працював над перекладом євангельських текстів українською народною мовою.
Науково-культурне значення діяльності Маркіяна Шашкевича полягає у послідовному утвердженні української мови як мови літератури, освіти й духовного життя, розвитку фольклористичних студій та формуванні підвалин модерної української національної культури. Його ідеї й творчість стали предметом досліджень Івана Франка, Михайла Возняка, Кирила Студинського та наступних поколінь українських літературознавців.
З нагоди 215-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича у бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка організовано тематичну книжкову виставку, присвячену його життю, літературній творчості та багатогранній інтелектуальній спадщині. Експозиція покликана привернути увагу до постаті діяча, чиї праці стали важливою складовою історії української літератури, мовознавства та національного відродження.