«Нація, котра мислить про світ і
себе в ньому категоріями позиченої мови,
неминуче мислить несамостійно.»
Оксана Забужко
Оксана Забужко – одна з ключових постатей української гуманітаристики кінця XX – початку XXI століття. Її літературна, філософська та публіцистична діяльність є вагомим внеском у формування сучасної української ідентичності, осмислення постколоніального досвіду та інтеграцію української культури у світовий інтелектуальний дискурс.
Письменниця дебютувала у літературі 1980-х років, однак широке визнання здобула після публікації роману «Польові дослідження з українського сексу» (1996), який спричинив справжній резонанс як в Україні, так і за її межами. Цей твір увійшов у канон феміністичної літератури та посттоталітарної рефлексії. Його форма – інтелектуальна сповідь – відкрила нову парадигму жіночого письма в українській літературі.
Забужко демонструє здатність осмислювати українську історію крізь індивідуальну біографію. В її прозі особисте завжди корелює з національним, а інтимне – з політичним. Так, у романі «Музей покинутих секретів» (2009), над яким авторка працювала понад десять років, вона поєднує три часові площини – УПА 1940-х, дисидентський рух 1970-х і сучасність. Роман осмислює історичну пам’ять як простір боротьби за суб’єктність.
Однією з наскрізних тем у творчості Забужко є проблема колоніального спадку. Вона аналізує культурні та ментальні механізми, через які імперська політика (передусім радянська) деформувала українську самосвідомість. У численних есеях письменниця аргументовано доводить, що українська мова та культура були системно маргіналізовані, що зумовило глибоку кризу ідентичності, особливо в поколінь, що формувалися в другій половині ХХ ст.
Публіцистичні тексти Забужко, зокрема збірки «Хроніки від Фортінбраса», «З мапи книг і людей», «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється», є прикладами філософської есеїстики, в якій поєднуються культурологія, історіософія, феміністична критика, політична аналітика. Ці тексти – не лише літературні, а й громадянські акти.
Поза літературним полем Оксана Забужко є активною учасницею культурного і політичного життя. Вона представляє Україну на міжнародних форумах, бере участь у публічних дебатах, коментує сучасні події у світових медіа. У цьому аспекті вона виконує роль інтелектуалки європейського зразка – не лише письменниці, а й форматорки дискурсу.
Її позиція після 2014 року набула особливої ваги в контексті російсько-української війни. Забужко послідовно формулює тези про те, що боротьба за Україну – це водночас і боротьба за європейську цивілізацію, за право культури бути носієм свободи.
Оксана Забужко є унікальним явищем сучасної української літератури. Її творчість охоплює кілька жанрів – художню прозу, поезію, есеїстику, філософське письмо. Вона репрезентує українську інтелектуальну традицію, яка поєднує глибину аналізу з публічною активністю. Її тексти – це не лише література, а й діалог зі світом про Україну, її травми, перспективи й роль у глобальному контексті.
Запрошуємо всіх охочих відвідати тематичну виставку, присвячену творчості Оксани Забужко, яка експонується у читальній залі №1 бібліотеки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. На виставці представлено художні, публіцистичні та філософські праці письменниці, а також літературу про її творчість.