«Найвища чеснота – бути чесним з собою»
Володимир Винниченко
У читальній залі №1 бібліотеки Дрогобицького державного педагогічного університету відкрилася виставка, присвячена 145-річчю від дня народження Володимира Винниченка – одного з найяскравіших і водночас найсуперечливіших постатей українського культурного і політичного життя початку ХХ століття.
Володимир Винниченко – ім’я, що звучить на перетині літератури й історії. Його творчість неможливо відокремити від його громадянської позиції, політичної діяльності та філософських пошуків. Він був автором, який не просто писав – він ставив діагноз епосі, випробовував ідеї на моральну міцність, шукав правду – навіть коли вона була незручною.
В експозиції представлено добірку творів Винниченка, зокрема романи «Чесність з собою», «Сонячна машина», «Записки кирпатого Мефістофеля», збірки новел, драматургічні твори, а також матеріали з архівів та рідкісні видання, що розкривають маловідомі сторінки його біографії.
У своїх творах Винниченко досліджує психологію людини на зламі епох – коли старі моральні цінності вже не працюють, а нові ще не з’явилися. Його герої – внутрішньо роздвоєні, чесні до болю, шукають гармонії між особистим і суспільним. Чесність, свобода, відповідальність перед собою і перед іншими – наскрізні теми його літератури.
Цей внутрішній моральний імператив – «чесність з собою» – Винниченко проголосив головною умовою духовного здоров’я людини. Він вірив, що справжні зміни починаються не з революцій, а з особистого очищення, з відмови від лицемірства, компромісів і самообману. Саме тому його література – це не просто художній текст, а етична система координат.
Філософія Винниченка – це також спроба осмислити ідею нової людини. У романі «Сонячна машина» він фантазує про майбутнє, де духовне і технічне зростання поєднуються, а людство долає егоїзм, насильство і матеріалізм. Його цікавить не лише соціальна утопія, а й внутрішня перебудова людини – перехід до глибшої свідомості.
Винниченко ніколи не вписувався в канон: надто радикальний для консерваторів, надто інтелектуальний для масової публіки, надто моральний для політиків. Його доля – це шлях постійного виклику: еміграція, самоусунення від політики, самотнє життя у Франції. Але в кожному періоді – вірність своїм переконанням.
Виставка в читальній залі №1 запрошує не лише ознайомитися з текстами Винниченка, але й подумати над вічними питаннями: що таке свобода? Де межа між особистим і суспільним? Чи можна залишатися чесним у світі компромісів?
У рік 145-ліття з дня народження Володимира Винниченка ми не лише вшановуємо пам’ять, а й переосмислюємо спадщину мислителя, який і сьогодні кидає нам моральний виклик.